МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ Національний університет «Львівська політехніка» Кафедра «Телекомунікації»
IP-АДРЕСАЦІЯ Методичні вказівки до лабораторної роботи з курсу «Телекомунікаційні мережі ч.І» Для студентів спеціальності «Інформаційні мережі зв’язку» Львів 2002 “IP-адресація”. Методичні вказівки до лабораторної роботи з курсу “Телекомунікаційні мережі ч.І” для студентів спеціальності “Інформаційні мережі зв’язку”. Львів 2002. 12 с. Автори: к.т.н. доц. Павликевич М.Й. ст. викладач Костів О.Л. асистент Кирик М.І Програмне забезпечення: Магеровська О. Рецензент: професор д.т.н. Тимченко О.В. У лабораторній роботі розглянуто правила адресації мереж різних класів. Наведено приклади визначення адрес підмереж. Методичні вказівки розглянуто на засіданні кафедри “Телекомунікації” Національного університету “Львівська політехніка” від______2002р. протокол №____. Мета роботи: розглянути правила адресації мереж різних класів, дослідити принципи створення та призначення підмереж. Теоретична частина Структура IP-адреси. Схема маршрутизації повідомлень в TCP/IP базується на унікальних адресах, названих адресами Internet або IP-адресами, які утворюють пару: <адреса локальної мережі, адреса вузла в локальній мережі>, або (<NetID, HostID>) IP-адреси представлені 32-бітовим кодом і діляться на класи : A, B, C, D, E (рис.1). Найбільше використання на даний час мають перші 3 класи. Рис. 1. Структура IP-адрес. Клас А -адреса починається з 0 Клас В -адреса починається з 10 Клас С -адреса починається з 110 Клас D -адреса починається з 1110 Клас E -адреса починається з 1111 Розподіл кількості адрес мереж та вузлів у різних класах показано в таблиці 1. Таблиця.1 Коли комп’ютер має два або більше фізичних під’єднань, він називається multi-home host. Такий комп’ютер або маршрутизатор потребує множину IP-адрес, при цьому кожна адреса відповідає одному з під’єднань машини до мережі. Оскільки IP-адреси кодують як мережу, так і вузол в мережі, то ці адреси не визначають конкретний комп’ютер, а визначають під’єднання до мережі. Тому раутер, який з’єднує n мереж, має n різних IP-адрес, по одній для кожного мережевого під’єднання. Десятковий запис IP-адреси. IP-адреса має чотири поля (байти) у формі ааа.ввв.ссс.ddd, розділених крапками. Кожне поле звичайно подається у формі десяткового числа. IP-адреси можна розрізняти за класами, використовуючи десяткове значення ааа першого байта: Таблиця 2 Угоди щодо спеціальних адрес IP-адреса може бути використана для посилання як на мережу, так і на індивідуальний вузол. За угодою, адреса вузла (HostID), всі біти якої рівні 0, ніколи не призначається індивідуальному вузлу, вона зарезервована для посилання на мережу, адреса якої NetID. IP-адреси можуть бути використані для позначення всеадресного (широкомовного) повідомлення для мережі NetID (т. зв. скероване всеадресне повідомлення); для цього всі біти адреси вузла встановлюються в 1. IP-адреса обмеженого широкомовного повідомлення або широкомовного повідомлення в локальній мережі має всі 32 біти встановлені в 1. Поле IP-адреси, яке містить всі 1, інтерпретується як “всі” (напр., “всі вузли” в мережі); поле, яке складається з усіх 0, інтерпретується як “цей/ця” (напр., HostID=0 - “цей вузол”, NetID=0 - “ця мережа”). IP-адреса 127.0.0.0, значення класу А, зарезервована для кільцевої перевірки (контрольної петлі) і використовується для тестування TCP/IP та для процесів внутрішньої комунікації в локальному вузлі. Трафік не передається в мережу; це не є мережева адреса. На практиці діють 5 комбінацій щодо використання нулів (“цей”) і одиниць (“всі”) (див. Рис2.)  Рис. 2. Угоди щодо спеціальних адрес Примітки до рис. 2: Мережі та підмережі. Маски. В оригінальній схемі IP-адресації будь-якій фізичній мережі призначена унікальна мережева адреса; будь-який вузол в мережі використовує мережеву адресу як префікс до індивідуальної адреси вузла. Такий поділ обумовлений потребами п...